Йдучи по стежці у житті,
Я не помітив одну річ,
Було це давно. Тоді зустрів її.
Накрила свідомість мою ніч.
Ми були ще малі, не розуміли,
Що почуття виникло одразу.
З міцної дружби ми почали.
Тоді ще сварок не було. Ні разу.
Ми разом росли, учились, шукали.
І ніхто не задумувався з нас.
«Буде гарна пара», - всі казали.
А ми, жартуючи, відповідали: «Ще не час».
І лиш тепер, втративши її довіру,
Я зрозумів, що заслужив таке.
Згадав, коли не тим повірив.
І знаю, як потрібне мені це.
Тільки позбавлення научить цінити,
Моменти, що були тільки наші.
Але чи зможеш ти простити?
За те, ще не даю я тобі щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360769
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2012
автор: noisyZ