Я в позі лотоса знаходжу власний баланс,
Встановлюю коло – душі іронічний щит.
А ти пробиваєш його у стилі брейк-данс,
І все, що я здатен сказати - це «шіт».
Я бачу, як ти натхненно-музично ідеш.
Твої порцелянові плечі вбирають мій погляд.
Благаю, ти теж мої очі збентеж…
Ми все одно ніколи не будемо поряд.
В твоєму майбутньому місця для мене нема:
Між нами кордони, моралі, здоровий глузд.
Кінець передбачений, історія ця стара.
Про це писали Ремарк, Джейн Остін і Пруст.
Я не зроблю і кроку в твій бік. Пробач.
Залишусь у колі. Там, де блаженний спокій.
Осінь зробить із мене пів-спущений м’яч:
Покинь же мене з останніми нотами коди.
P.S. Бігати за журавлями - розкіш, яку не кожен може собі дозволити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360788
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2012
автор: Олександр Ткачинський