Гуляю у розладах по вулицях Львова.
Без перешкод.
Без долі.
Без надії.
Це була однобічна розмова,
з цікавістю,з минулим ненадійним.
Дев'ята ранку,стук.
Усі ще спали.
Невже не відчували те,що й ми.
Дерева нам тоді зі сном співали,
з осіннім подихом майбутньої зими...
Обожнюю гуляти нічним містом!
Тоді хотів зліпити з мене рай.
Ти помилявся,сплутав мене з тістом.
І я втекла.
Повільно.
Мов трамвай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360954
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: Марія Вольф