А душа загубилась у літі,
І впускати осінь не хоче.
Незабутньо-солодкі миті
Знову пам'ять мою лоскочуть.
Гріють серце сонячні ранки,
Ноги миють медові роси.
Блакитно-морські світанки
Ще вплітають мальви у коси.
І тривожать мене заспану
Солов'їні трелі в гаю.
Та обіймами моря тішуся
В українськім південнім раю.
І таке до болю рідне усе,
І пускати пам'ять не хоче...
Осінь невблаганно іде.
Холоднішають ночі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361023
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: Тетяна Весняна