Відпустіть свої спогади вперті.
Дайте їм відлетіти в минуле.
Там повинні ті спогади жити.
Там – їх дім.
І любов відпустіть свою вмерлу.
Вас вона, недостойна, забула.
Та й сама вона – зсохлі лиш квіти
Біля стін.
І немає Старої любові.
І Нової немає, це – правда.
Лиш одне почуття є. Єдине.
Є Любов.
І слова, що пусті, як полова.
Хай згорять. Щоби знову левада
Зеленіла, колоссям застилась
Знов і знов.
Відпустіть свої спогади вперті.
Відженіть, бо вони вже замерзли
У душі, непотрібні і сірі, -
Плевели.
І відкрийте у серце знов двері,
Почуття щоби знову воскресли.
Засурмили, заграли б на лірі
Ангели.
Не чекайте критичної маси.
Невблаганним не гребуйте часом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361077
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: Ліоліна