Дощиться. Мокро. Райдуга півколом.
Розсипались думки, – збирати їх не буду.
Нехай пливуть як є – корабликами вуду
На волю, ген, пливуть собі на волю.
А я не знаю, що тепер казати
Тобі, що цей вертеп затіяв і навіщо,
Щоб стати поруч, бути ще до мене ближчим.
Чи просто так, щоб виманити з хати…
Іди собі, збирайся й забирайся,
Не треба більше, аніж сталося між нами…
Ти вже не той, якого я кохала,
А я не та, котрої ти не забажав би…
Намріяні слова аби для слова
ущент розбили дзеркала на гострих скелях…
Я піднімаю вгору переможний келих,
Все скінчено. Щоб розпочати знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361174
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: zvitka09