Тріскотить таємниче вогонь,
Подих трав розвіває волосся.
Так минає найдовше з безсонь:
Стрімке літо іще не здалося.
Цупкий згорток тремтить у руках:
Плоди літа, мандрівки і мрії.
Усе це дріма на сторінках,
Огнище позіха. Вечоріє.
Ти підкидуєш їх до небес..
Перегорне із захватом вітер
І вогонь дочита. Щоб воскрес
Через рік заповітний дух літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361195
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: Tea-break