Роса лягала м’яко на траву,
Лягали руки лагідно на перса,
Ти все, чим я живу і не живу,
А я – твоя маленька поетеса.
На цілий всесвіт тільки я і ти,
Це хоч банально, та цілком реально
Витворюєм, народжуєм світи
Хоч ідеально, але нелегально.
М’яка подушка? Викинь у вікно –
Я звикла спати просто на матрасі.
Світ – не театр, а лиш 3D кіно,
Ми ж персонажі, що зблудили в часі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361237
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: Флоріана