Пролог
Ідеальна сім’я, це поняття напевно знайоме усім людям. Але ніхто ніколи не усвідомлював, яка вона та ідеальна сім’я. Хтось уявляв собі сім'ю забезпечену в фінансовому плані, яка б ні в чому не відказувала собі. Діти сироти уявляють собі сім’ю в якій є тато і мама. Кожний уявляє собі її по різному, але всі бачать її ідеальною тільки зі свого боку. Інший хто погляне на проекцію такої сім’ї скаже, що вона далеко не ідеальна, і для того щоб вона такою стала, потрібно… І починається нав’язування своєї думки, з якої виходить інша з вигляду але теж ідеальна сім’я з точки зору іншої людини. Так яка ж вона та ідеальна сім’я? На це запитання можна знайти безліч відповідей. І можливо одна із них буде описана нижче.
* * *
Я простий хлопець літ двадцяти п’яти, іду по вулиці вільною ходою. Погода на
вулиці сонячна, на деревах жовкне листя, наближається осінь. Тиждень назад моє життя отримало новий поштовх щоб почати все заново. Ні, не думайте, що я вилікувався від якоїсь пагубної звички або не дай Боже від страшної хвороби. Просто тиждень назад мені пощастило виграти два з лишнім мільйони нашої національної валюти в лотерею. Я хотів здійснити давно задуманий мною план, який передбачав депозит в банку такої величини щоб я міг жити на його проценти, і не дуже хвилюватися за постійне місце роботи. З такими думками я прямував до одного з вибраних мною банків, який по моїх спостереженнях мав фінансову стабільність і високу якість роботи з клієнтами.
Заходжу в двері, спитавши найближчого касира з ким я можу поговорити про депозит, направився до одного з столиків, що розташовувались вздовж стіни. За столом сидить приємна на зовнішність дівчина. Привітавшись, присів на стілець запропонований нею.
- Яку суму ви хочете внести на депозит?, - приємним теплим голосом запитує вона.
- Я б хотів спочатку ознайомитись із вашими схемами по депозитних рахунках, і тоді буду вирішувати скільки я зможу довірити коштів вашому банку, - серйозним голосом який відкидає всі заперечення відповідаю я.
- Я вас прекрасно розумію, але мені потрібно знати хоч приблизно про яку суму йдеться, в нашому банку є депозитний ліміт, і якщо ваша сума вкладу буде меншою, нажаль ми не зможемо заключити угоду, - тим же ласкавим голосом який практично повинен гіпнотизувати клієнта і заставити говорити і вірити тільки те що потрібно.
- Сума мого вкладу буде склади не менше однієї тисячі доларів, цього вистачить я надіюсь?, - спокійним і врівноваженим тоном відповідаю їй, а в неї посмішка не сходить з обличчя, мабуть довго тренувалась щоб ось так тримати таку щиру посмішку цілий день перед клієнтами.
- Так цього достатньо, щоб відкрити депозитний рахунок в нашому банку, мені подобаються мужчини, які так вільно оперують такими сумами, - остання частинна її фрази, вилетіла з її уст чи то випадково чи просто вона про себе так подумала, і не сподівалась, що говорить це в голос, так чи інакше але на останніх словах вона зніяковіла і опустила погляд.
- Ви вважаєте, що гроші головне? – якось зі смутком в голосі запитую я.
- Так, я вважаю, якщо чоловік не може забезпечити сім’ю фінансово, то він не чоловік, і виходити за нього заміж, все одно, що присуджувати себе до простого існування. А життя яке могло б бути, просто обійде стороною.
- Скоріш за все ви любите гроші які є в тих мужчин а не їх самих, - мені неначе щось стукнуло по голові і я вдався в філософію, - ви напевне полюбляєте подарунки які з вашою зовнішністю я так думаю для вас не рідкість. В нашій країні щороку зростає кількість міліонерів, і дівчата в яких подібна мета як у вас мають великий шанс досягти поставленої перед собою цілі. Знайти чоловіка який би забезпечив її усім чого вона забажає. Але нажаль у цих дівчат вибір постає між чоловіками середнього віку, яким уже років по тридцять п’ять і більше, і вони в силу своїх фінансів, міняють собі їх дуже часто. Дівчина яка наважиться вийти заміж за такого, буде поставлена перед фактом складання шлюбного контракту, в якому буде розписано, що в ситуаціях зі смертю її чоловіка, розводу з ним, чи інших випадків, вона не отримає ні копійки з його кишені, і піде від нього в тому одязі який буде на ній в день цього форс-мажору. Так, з підписання такого договору, вона отримає все що забажає, але через деякий час вона зрозуміє, що це не життя, вона замкнута в золотій клітці, немає ні друзів, ні волі в своїх діях. Вона муситиме робити те, що скаже її чоловік, а хоч єдине заперечення йому буде означати розрив шлюбу який означатиме що вона втратить все що до сьогодні в неї було і могло б бути при подальшому підкоренню своєму пану. Так саме пану, іншими словами неможна назвати таке кріпосницьке життя без власного волевиявлення. І вона буде сидіти вечорами сама, допоки її так званий чоловік десь розважається укладаючи все нові та нові контракти, – вона слухала мене мовчки, здається навіть час завмер, на її обличчі застигла міна осмислення отриманої тільки що інформації, та навіть жіночка за сусіднім столом також почала прислуховуватись до того монологу, який так негадано находив свій витік з моєї свідомості, а я продовжував далі, - І ось так сидячи вона буде придумувати собі краще життя за це, буде шукати ту істину яка покаже їй життя двох людей, чоловіка та жінки, ідеальної сім’ї, в якій все гармонійно та лагідно. І можливо такі роздумування навіють їй картину в якій буде молода сім’я, де на її думку все ідеально:
«Невеличка кімната в якій горить камін, перед яким стоїть крісло качалка і м’який диван кольору слонової кістки. На дивані сидить молода дівчина і вишиває, крадькома поглядаючи на крісло качалку, де на колінах у її коханого чоловіка сидить донечка років п’яти, з світлим кучерявим волоссям, голубими очима, і маленьким красивим носиком. Вона без зупину задає татусеві каверзні питання, а він не залишаючи жодного питання без відповіді, відповідає їй з таким голосом, що любий мудрець би позавидував. А вона маленька така і тендітна, при кожному запитанні грайливо жестикулює ручками, в її голубих очах відбиваються вогні з каміну, крісло качалка потихенько гойдається, мати з дивану мовчки споглядає на них і любується цією картиною, яку б якби її воля вишила на полотні, але не знайти таких ниток щоб показати усю чарівність тієї миті. Вона в думках пишається своїм чоловіком. Який на кожне з сотень питань знає відповіді, та вміє пояснити як і що воно, цій маленькій всезнайці. В кімнаті пахне домашнім затишком, який створює ця сімейна атмосфера, тепло від каміну, вогонь який немов перескакує з одного інтер’єру кімнати на інший, і цей чистий щирий та довірливий голос донечки, яка розмахуючи ручками та посміхаючись якимись своїм думкам, запевняє свого татка, що його відповідь на її запитання є неправильною, він в свою чергу посміхається, час від часу скобоче свою донечку, яка в своїх доводах зайшла вже аж далеко не в той бік, і по кімнаті розноситься щирий дитячий сміх, це повторюється час від часу, і всім весело, і не залежно, що ця сім’я є середнього достатку, але в ній всі задоволені своїм життям, і цим моментом, одним із багатьох, які будуть у їхньому житті…», - в одну мить жіночка, що була поруч не витримала, і перебивши мене заявила.
- Це неможливо! - агресивним голосом сказала вона, дівчина яка сиділа напроти мене, під час цієї історії так задумалась представляючи собі цю картину, що при цьому вигуку, хоч і тихому, наморщилась, показуючи тим самим її ставлення до таких людей, що ось так безтактно перебивають такі чудові моменти.
- Що неможливо? - уже якось агресивно, незважаючи на вікову різницю між нами запитав я,
- Неможливо щоб була десь така сім’я, завжди бувають розбіжності між чоловіком та дружиною, і те що ви тільки що описали про цю сім’ю, цього не може бути, - агресивним і напористим голосом вона хотіла показати, що розуміється в цьому краще ніж якийсь хлопчак у якого ще молоко на губах не висохло.
- Хочу вас запевнити, що це тільки один момент із ідеального життя, а воно саме може бути ще яскравішим, - тихим і монотонним голосом вів далі я, - якщо у вас в житті не склалось такої ідеальної сім’ї, то це ще не означає, що такого не може бути в принципі, це тільки показує те, що ні ви ні ті з ким ви знайомі, не прагнули до створення такого ідеалу. Ваші стереотипи не позволяють вам змінитися, і тільки через ваші бачення, що може бути так і не інакше ви не змогли досягти того рівня відносин подружжя, - після таких слів обличчя її ледь не посиніло від злості, вона ось-ось мала викинути на мене весь той бруд який назбирала за все своє життя, для неї напасти на людину і облити її грязюкою було звичайним ділом, і ніхто не зміг би запевнити її в неправоті, тільки вона сама могла прийняти це, але її характер який сформувався за стільки років цього просто не позволяв.
Я встав, розпрощався з дівчиною, обіцяючи, що якось ще завітаю до неї для обговорення справи, для якої власне я і прийшов, покинув приміщення банку, не звертаючи уваги на ті образливі епітети які йшли в мою сторону від людини, що не може змінити себе. На вулиці було тепло, сонячне проміння ласкаво бігало по обличчю, я присів на лавочку яких в місті було вдосталь, зажмурив очі і лапав ці прекрасні моменти дня який закінчувався. В думках я повертався до образу тієї дівчини і все думав чи змінила вона свою думку про ідеальну сім’ю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361254
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: Ескалібур