Злетів у вічність любий мій акторе
Мій батько добрий, вчитель строгий мій.
Невичерпна любов твоя, як море
Нас зігрівала і звала до дій.
Ні, ти не вмер, поети не вмирають,
Вони, як ті птахи у небесах,
Над світом грішним високо кружляють
І залишають сповідь у віршах.
Не витримало серце тяжкої ноші
З життя пішов ти у нове життя.
Герою наш, ти зараз у Царстві Божім
Молись, прошу за нас, як батько за дитя.
І я, мов те дитя до тебе лину,
Спитав поради, як без тебе жити?
Ніхто так не любив, як ти Україну,
Ніхто не міг, як ти всіх нас зігріти.
Богдане наш, ти був нам Богом даний,
Й вклонюсь до долу матері твоїй.
Непереможний, вільний, нездоланний
Ти кликав нас усіх, як “Хмель “, як “Бульба” в бій.
Зіграй, прошу, останню роль, зіграй -
Кумедну й драматичну, вже ж лунає
Твоя життєва пісня через край,
Нехай вона назавжди сум долає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361411
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.09.2012
автор: CONSTANTINOPOLIS