Осінь дихає у спину...
Розмальовує жовтим зелене...
Час іде вперед без зупину,
А тоді ще й досі не бракує мене...
Чорт забирай, скоро все покриє помаранчеве листя,
Всі одягнуть пальто і шарфи будуть на шиях,
А я завжди носитиму те червоне намисто,
А я завжди буду з тобою у власних безглуздих мріях!
Промине дуже скоро іще тепле бабине літо,
в цей період складних меланхолій люди сумують,
Тебе поцілує й отямить холодний вітер,
а мене досі твої проблеми хвилюють.
То чому ж уже осінь дихає в спину,
Ну, а я, ну, а ти не приходимо один одному в гості,
Я скучаю, але почуття з'їдає рутина,
Ну, а ти не сумуй, пройде осінь і знов буде просто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361413
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2012
автор: верлібрі