В твоїх очах небесна синь,
Бо ти з Божественних творінь,
Бо ти, людського роду син,
З моїх видінь та сновидінь.
Я чую спів осінніх злив,
Боюсь, щоб дощ портрет не змив,
Не розчинилася б пастель...
Та Майстер сам зі злості стер.
Скотилася сльоза з -під вій,
Омана принесла лиш біль,
Збрехати так і не зумів,
Спав пелени любовний хміль.
*******
Ти снишся мені у зливах,
Осінніх дощів соромливих,
Засмучений розлученням,
Знову шукаєш сполучення...
Можливо, все так і буде,
Ти знайдеш вибачення слова
Й серце облуду забуде...
Розвіється вітром полова.
Після такого каяття,
З-під пензля мого й твого життя,
Вийде і картина нова,
Любовна, казкова, чудова...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2012
автор: Макієвська Наталія Є.