парасолі допили всі свої надписи,
знаками рівності вицвітали їм візерунки.
на зап"ястках чаклунки браслети із терну,
він чемно пише щотижня листи,
віднімаючи від мого прізвища вісім годин
й залишає різниці на потім.
літери голосні розчиняються в його роті так,
що мені ввижається слово надмірним.
(ти ще не покірна,
казна як витрачаєш всі свої осені)
і тоді босою я в його сіре око,
бо "доки ми тут
небо не стане мирним"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361787
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2012
автор: Biryuza