Летить листок униз – земне тяжіння…
Який короткий шлях до небуття,
Лиш вітер, що дарує вознесіння,
Продовжить шлях, а разом з ним життя.
Закружить ніжно у осіннім вальсі,
Під шурхітливу музику листви
І тихо-тихо пролетівши в часі,
Пригорнеться обличчям до трави.
Засне, щоб потім, ранньою весною,
Листком зеленим народитись знов
І як колись прикрашений росою,
Знов зашепоче про свою любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361881
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2012
автор: Віталій Назарук