Де липневі луги терпко пахнуть прив'ялим любистком,
Де в некошених травах завмерли озер кришталі,
Я сплету з теплих рук найніжнішу на світі колиску,
І складу із долонь найтепліше гніздо на землі.
Я його застелю полотном ромашкових галявин,
Волошковим серпанком закрию його від вітрів,
І покличу тебе, моя ніжна, далека, кохана...
Але все ще шукаю для того не знайдених слів.
Я скупаю тебе у ранкових незбираних росах,
Загорну в рушники із квітучих сполоханих трав,
Зелень літніх левад заплету у розчесані коси,
І скажу ті слова, що нікому іще не казав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361897
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2012
автор: Володимир Минькач