Незабутню й досі впізнаю я осінь.
На шляху до тебе догорає день.
Рудочубий вечір падає на плечі,
сивогриве небо грітися веде.
Обрієм заграва зайнялась лукаво
та й заграла в сурми про мої літа.
Колисає вітер росяну палітру,
колисковим сумом тишу огорта.
А мене та просинь повернутись просить,
де колись з тобою молодим ходив.
Лине без упину дивне павутиння –
нашого кохання спомин дорогий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361921
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА