Осягнуть Його істину важко.
Не знаходжу вже більше я слів.
Моя мила маленька ромашко,
Вітер з півночі цвіт твій схилив.
Тобі жити усе ще так хочеться,
Ти усе ще так хочеш цвісти...
Може, сонце по краплі наточиться,
Щоб зігріти собою сліди.
Я не знаю. Мій шлях – в невідомості,
І чи вийду на світло колись?
Тільки серце ще дивно судомиться,
Тільки серце ще прагне увись...
2006/08/21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361937
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2012
автор: Анно Доміні