Годину сповістять гучні куранти,
Що в грудях відіб’ють свій звичний бій.
Запилені відкрию фоліанти -
Душі багаторічний звіробій.
Листаю за сторінкою сторінку,
Життя перед очима майорить
Смугастою палітрою відтінків.
Несеться метеором кожна мить.
Умілий маляр-час фарбує скроні,
Так вправно припорошує, мов сніг.
А ми – раби, йому в жорсткім полоні
Покірно уклоняємось до ніг.
Та мрію я, поживши повноцінно,
Коли зів’яне буйство моїх трав,
Немов Сковорода, сказать нетлінно,
Що «світ мене ловив – та не впіймав».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361996
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2012
автор: Олександр Обрій