Ні, не тобі мої пісні,
Ні, не тобі мої сонети.
Мороз малює на вікні
Тепер вже не твої портрети.
Ні не мені й твої пісні,
Твої фантазії й усмішки.
Не я приходжу у вісні,
Зігріти серце твоє трішки.
І ніби вхопим телефон,
Та замість слів і тем – мовчання.
Бо ореол твоїх вікон
Сіяє іншому коханню.
І тут не винні ні зима,
Ні краплі осені зітхання.
То просто більше нот нема
У пісні нашого кохання.
4.09.2012.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2012
автор: тарпик