Так плавно вечір настає:
Приходить тихо, не стукає дверима,
А ми знову проходимо мимо,
Ми квапимося в ніч, а вечір розтає...
Повільно сутінки сад огортають
Замалювавши все у колір сивий,
Хоч сад химерний – все одно красивий,
Й без страху їжаки там яблука шукають.
Без пафосу на небо перша зірка вийшла, –
Та глядачі затамували подих,
Хоч в неї, як цей світ, старенький одяг
Все ж зірка сяє урочисто.
Так плавно вечір розтає,
Дає дорогу ночі, не стукає дверима...
Ми знову повз красу проходим мимо,
Ми спішимо у день, а вечір розтає... 08.10.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362072
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2012
автор: Яна Бім