Очі - в них лиш заглядати.
Губи - їх лиш цілувати.
І волосся так манить,
Наче сонце, блискотить,
Та вона, немов тополя,
Що одна посеред поля.
Та вона сумна, мов зірка,
Що на ранок кисне, гіркне.
Але мрія ще ж іскріє,
Бо їй сили не маліє
Йти вперед і не здаватись,
Без надії сподіватись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362089
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)