Закрутило, заманило й виїло
Те, що й так було вже надкусане
В милій дівчині з простим іменем,
В тій, що палко кохає музику.
Дивність рухає, чесність палиться
Що залишилось? - зникло разом все!
Мозок сердиться, серце крається...
Тіло дихає? - задихається!
Мандариновий чи гранатовий?
Який сік з мене випить хочеться?
Той, червоний? Він називається
Кровоградовий.
З вен, що проситься
Вилитись.
Що? Вже неясно, як
У кінці-кінців посміхається
Мила дівчина з простим іменем? -
...вона спогадами вмивається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362117
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.09.2012
автор: v_poshukah