Повтікали листочки у даль,
Засіяла краса смерекова,
Хоч за осінню туга-печаль,
То ж про зиму не скажемо й слова.
І не варто сягати зими,
Коли осінь дощі посилає,
Ми живімо і будьмо людьми,
Хай ще осені цвіт запалає.
А коли, не дай, Бог, стане так,
Краса осені зб’є з пантелику…
Я триматиму зиму в руках,
Щоб продовжити роки без ліку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362154
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2012
автор: Віталій Назарук