Якщо якась свиня в телевізорі починає хрюкати і хизуватися з моєї держави, або натякає: який народ, така і країна – я йому рубаю прямо межи очі:
- Гнида ти підкожушна! Ще вчора збирала пляшки на Подолі і просилася переночувати, бо голоштанний до нижньої білизни настільки, що з ранку нічого не їв, а зараз – розшарівший клерк з картярської колоди шестірок, диви – опецькувате підгримоване рило ремизе мене і мою країну!
Хто йому дав ефір? Теж якесь карꞌєриське попихайло: мꞌяке, як глей, безвольне і беззубе, що тільки від натяку на депутатський мандат (слововитвір укр. виробництва, якого немає в жодному журналістському словнику світу; термін, яким користуються люди, мабуть і здалеку не знайомі з принципами демократії) віддасть усе: і себе, і навіть державу на поталу пройдисвітам. А те нагле верхоглядне рило (ні, вже не хрюкаюче, а красномовне, як учень Ціцерона), запросто опустить, запродасть навіть людську гідність. Ще підпасич, ще лише ґудзик у стоячому комірці пастухів, а вже з вихвалками хвостатого вовка!
Оце якраз таке рило спить і бачить: коли прийде до влади – всі закрокують на натягнутому дроті. Крок вліво, крок вправо – кийок під ребра. Це вже було в історіі, і в демократії також. Це – формула, математично точно виведена і підтверджена часом, людською кровꞌю і концтаборами. Той, хто каже, що він більший демократ, ніж інші, себе приписуючи до списку титульної нації, – або красивомовна бездарність, або хижак під патріотичною вовною ягня, який і не мріє жити в цій країні...
Так що, друже мій, телевізоре, нехай вони їдуть в Малібу чи галасвіта, нам з тобою їхати – нікуди! Так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362199
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2012
автор: vladimir