Як так сталось, що ти на узбіччі,
Тільки мить – і усе шкереберть…
Не дивися безодні у вічі,
Там лише – божевілля і смерть.
Час знімати старі черевики,
Бо день для змін, напевно, настав,
Тільки чути із безодні крики
Тих, хто здався, зневірився, впав.
Тих, хто зрадив своїм ідеалам,
Хто боявся йти до мети,
Їх, напевно, не так вже і мало
І невже там будеш і ти?
Адже завжди існує вихід,
Це ж не світ примарного раю,
Бережи лиш серце, крихітко,
Ти сильна. Ти зможеш. Я знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362202
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2012
автор: Квітка Надії