Птаху щастя не спіймала -
Печаль-птаха на руках.
Журби плаття одягала
І бродила по лугах.
Все шукала квіт надії...
Трави тихо прошептали -
Ти посій навкруги мрії,
Бережи, щоб не топтали.
Печаль-птаху відпусти,
І зніми свою журбу.
Перестань людей клясти
І прости - людську ганьбу.
Непомітно навесні,
Між твоєю суєтою,
Квіт надії зарясніє
У сріблястім травостою.
У сорочці, у квітчастій,
У долоні мрії жменька,
Погукай тихенько щастя -
Прилетить. Повір, рідненька.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362346
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Олександр Деркач