Замучені, стомлені долею й часом.
Буває здається: щасливі живем,
А в що водночас ми всі віримо разом;
Як зробимо вибір - то плачем з жалем.
Пустим обіцянкам, як вітру ми віримо;
Себе серед часу тут не впізнаєм.
Бувають життя наче плямами білими -
Та кожного шлях сам собі навзаєм.
Чи втратили віру просту в справедливість,
Та власного тут вже не знайдеш зовсім.
Ще віримо інколи в доль вередливість,
Знайти б щось єдине, потрібне усім.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362373
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Андрій Гагін