Я п'ю із келиху життя.
Я всім кричу: Іду на ви!
Це бунт? Насправді це нудьга,
Яка для мене мов штики.
Де та поезія дитинства,
Яка робила світ барвистим?
Де радість тільки від цукерки?
Все знищено шляхом до смерті.
І я віддав би розвитку перлини,
Щоб завжди пити молоко дитини!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362377
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Kenny