Коли мені набридають обличчя,
Коли огидне стає мені звичним
І хибні процеси в моїй голові:
Мені здається, що всі ми в багні,
Я маю надію зустріти Тебе,
І тоді...
Ти сяєш наче янгол з неба.
Дивлюсь на Тебе
І одразу
Я забуваю всі образи.
І все погане забуваю.
Можливо я Тебе...
Шукаю, якісь, там, виходи і входи,
Які слова кому підходять.
А сам дивлюся на всіх вовком,
Коли Тебе не бачу довго,
Все набридає, а інколи й жити.
Єдине бажання з Тобою зустрітись.
Ти сяєш, як зірка на небі.
І я не правий у своїй потребі.
Може ще і змінюсь,
Але коли на Тебе дивлюсь:
Все буде добре! Знаю.
Напевно я Тебе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3624
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2005
автор: женя стінкі