У грудях вже як тиждень з лишком поспіль
Шалено калатає ГЦН*.
Повільно опускаюся на постіль,
Долаючи здуття могутніх вен.
Вони, мов трубопроводи товстезні,
Торують нескінченну магістраль,
Як Всесвіту простори, довжелезну..
Мовчить душі нестримна пастораль.
Працюють в голові без перебоїв
Напружено панелі БЩУ**,
Готують організм мій до двобою
З вогнем кохання, що в мені не вщух.
Суцільний механізм – а не людина,
Сталевий і незламний, мов гвіздок,
Потужні руки-важелі зі спини,
І б’ється пульс, неначе молоток.
Симфонія Бетховена, як ліки,
Що терціями гріють хвору кров,
Свинцем стуляють зморені повіки,
Кладуть на серця рани товстий шов.
* - головний циркуляційний насос ядерного реактора
** - блок щита управління АЕС
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362452
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Олександр Обрій