Я тебе цілував до нестями,
Шаленів від обіймів гарячих.
Щастя було коротким між нами,
Спалах блискавки в небі неначе.
Твої губи, у ранішніх росах -
Троянди бутон нерозкритий.
Задихався, збуджений в косах,
Немов пеленою накритий.
Без стиду цілував тебе всюди,
Всі куточки звабливого тіла,
Вже ніхто так любити не буде,
Та признайся, ти цього хотіла.
Заціловані груди до болю
Прикривала руками стидливо.
Я за тебе Всевишнього молю,
Щоб була без мене щаслива.
По тілу родимки всюди,
Як зорі, їх вже не злічити.
Біль рве, розшматовує груди,
З ним треба навчитись жити.
03.09.2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2012
автор: Мирослав Вересюк