Заметіль осіння
Падолист кружляє;
Жовтий лист зриває –
В небіль відганяє…
Серце крає холод
І туман похмурий;
Та внутрішній голос
Наспівує сумнів:
-А, чи буде тепло?
-А, чи прийде літо?
-Чи засяє сонце,
Землю щоб зігріти?..
Вихор жовтолиста
Прикрашає землю,
І в лице жбурляє
Пригоршню буремну.
Я іду на зустріч
Вихру золотому,
Дощ холодний в очі –
Я тікаю з дому.
Буревій віщує:
-Будуть в житті зміни;
Громовиця мовить нам:
-Буде дощ осінній.
Очищає землю
Ця природна буря
Від бруду душевного,
Від літнього блуду…
Нанесла нам влітку
Спека втіх без межі,
Осінь омиває нас
Від тої пожежі…
Вітер прямо в очі
Свище навіжений;
Йду я проти ночі –
Що чекає там мене?..
( 14. 10. 2009 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362506
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Людмила Богуславська