Ти — моя музика, я — твої слова.
Давай на двох замутимо ноти,
Бо ж, знаєш, без цього якось туго.
Порішаєм усе, від чого болить голова,
Втикнем касету — думаю, ти теж не проти —
То ж уже навіть незручно — бути просто другом.
Ми звичайні герої, скажи лиш, якого роману,
Ми чекали на фільм — нам увімкнули рекламу.
В наших очах наші сни і наша ідентичність,
Досить мовчати в осінь, наше майбутнє вже відбулося.
Щоранку тобі в ліжко мої голуби приносять листи —
Чисті аркуші в конвертах із запахом кави.
По запаху варто читати, словами важко відповісти,
Де ми і хто ми, ким один для одного стали.
Тож, мала, як тільки небо падатиме вниз — пригнись,
Як тільки-но наздоганятиме щастя — зупинись.
Don't worry, be happy — налий собі вина,
Бо ж яка б не була музика, які б не були слова —
пісня у нас одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362750
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2012
автор: Ноїв Ковчег