Ось ці теплі для нас обох рядочки..я написала їдучи в поїзді. Їдучи від тебе до батьківського дому. Я незнала, чи моє прискорене серцебиття є не лише моїм...а нашим! Я незнала, чи буду щаслива...чи знову відчую тягар сліз. Я нічого не знала! Та серце казало: "Йди за мною!"...я пішла...:)
Тепер я розумію, шо не дарма...бо ти поряд..в душі, думках і снах)
Нам сонце світить,
вітер дме
і море обіймає.
Нас хвилі вічного тепла
на березі єднають.
Мені спокійно поруч йти,
а в серці дивний стукіт.
Як зараз з глузду не зійти?
Тебе мені забути?
Здається, я закохуюсь...
А чи взаємне є це?
Здається не судилося,
дороги розійшлися.
Тепер крокуючи у дім,
Ти лиш у згадках моїх.
Твою усмішку, дотик твій
вже не забуть ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362826
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2012
автор: Юлія Бачок