Отак і живемо…
Життя, - як ескімо, --
Солодке, а кому і зводить зуби,
М’яке, чи шкарубке надміру й грубе,
Немов в руках кермо.
Невдалий поворот –
Розбитий вщент капот.
Втрачаєш керування і свідомість,
І, як на зло, товариш твій натомість
Досяг значних висот.
Ти руки опустив.
Немов локомотив,
Що з колії зійшов для всіх зненацька,
Втікла від тебе хвацькість та юнацька, -
У грудях негатив.
Немов слизька змія,
З’їдає власне «Я»
Лукава й хтива тітонька Безвихідь,
Лишає животіти в царстві тихім
Господарка твоя.
Вбиватися не час –
Вогонь життя не згас!
Куди твоя поділася завзятість?
Тебе давно, хоробрий і крилатий,
Чекає твій пегас!
Отож сідай в сідло!
Пришвидшує галоп
Твій кінь безстрашний і на все готовий,
Лиш сумнівів і страху скинь окови -
Й сягнеш своїх «європ»!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362858
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2012
автор: Олександр Обрій