Вже змішана суміш у горлі палає:
Я темряву й тишу, без міри, ковтаю,
Й гадаю, що завтра не буде ніколи…
Аж ранок, промінням похмільного болю
Вітає, нагадує і натякає,
Що, ось, унітаз цього дня поховає
Вчорашні мої, нетверезі, надії…
І поки все це, уже знов вечоріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3629
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2005
автор: женя стінкі