У безголоссі дум,
У поклику думок
Є щось незвідане й таємне.
І сірий сум,
І диму смог,
І навіть все святе і сокровенне…
У шумі крапель
Від холодного дощу,
У глибині душі,
В вустах німотних
Ховають люди істину просту,
Долаючи вершини гір висотних.
В тумані тьмяному
І у нічній грозі
Заховані емоції людини.
В диханні п’яному
Від щастя назавжди
Людина в ейфорію серцем лине.
В вишневий цвіт
Й веселку над дахами
Закладено краси первинний сенс.
Не підкорить усіх,
Не підійнять серцями
Крик відчайдушний, щоб лунав аж до небес.
В диханні вітру,
В шепоті трави
Заховані первинні тайни людства,
В стражданнях серця,
В трепеті душі
Секрети цінні теж найдуться…
У всьому сенс,
У кожному живому
Чи мертвому на цій землі.
А чий це світ?
Навіщо ми у ньому?
Зарано знати це мені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363017
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2012
автор: Дивна