Ясні-ясні зорі…
Очі кошеняти
Сумно плачуть з ящика:
Хочуть мами й тата…
Срібне світло місяця
Загляда у хатку,
В кутику освітлює
Постать кошеняти.
…Десь машина їхала,
Шепотіла шинами,
Там – собака гавкала,
Там – ішла людина…
А в світлому ящику,
Якщо кинуть оком,
Кошенятко зморене
Згорнулось клубочком.
Йому, мабуть, холодно,
Навіть страшновато,
Та не спить: не дома ще
Ні мама, ні тато.
1996р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363059
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2012
автор: ХВіСт