З колодязя неба, відром ллється невпинно дощ
у дзбанок Землі, щоб напоїти досхочу
сім’я, ще ненароджених трав, лісів, садів,
що пагінцями проростуть весною з-під товщ
ковдри, білих і вже танучих в промінні снігів.
Під витканим сонцем полотном із золотого руна,
теплого , ніжного, лагідного, м’якого,
мов руки матінки, які дитя пригорта,
проростуть! Бо природа, як і люди, жива.
А Весна, напоївши золотим руном сонця рілля,
забринить піснею жайворонка в небесах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363088
Рубрика: Верлібр
дата надходження 09.09.2012
автор: Макієвська Наталія Є.