Знову падають зорі у воду,
Віддзеркалює став небеса.
Повна тиша у Божій господі,
Спить довкілля, не сплю тільки я.
У безмежнім, космічнім роздоллі
Думи бродять по небі сумні.
Бачу хрестиком вишиті зорі,
Зажурились на темному тлі.
Човник – місяць завис на орбіті,
Зустрічаємо вдвох зорепад.
Зорі падають в серпень у літо,
Їм не буде повернень назад.
Догорять і бажання, і мрії,
Впала зірка, згасає життя.
І колись в дні журливі, осінні
Серед ночі впаде і моя.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363092
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2012
автор: Олексій Тичко