О мріє світла, душу не покинь!
Не дай гаряче серце остудити,
Самотнє і не втішене ніким
Хай волю п’є, допоки ще налито.
Дозволь хоч раз торкнутись до небес,
Піднявшись із земної круговерті,
У книзі нерозгаданих словес
Вписати хоч два слова… і померти!
Та не дозволь зогнити при житті,
Обнявшись із нудьгою і безчестям!
Бо ти мій хрест єдиний – поготів
Дозволь його із гідністю пронести!
Не дай душі, що палко прагне неба,
Зів’яти у даремності ганебно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363169
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 09.09.2012
автор: Лілія Ніколаєнко