Ти цвяхом залізним у серце вп’ялася,
Їдкою смолою його облила.
Навіщо прийшла? І звідки взялася?
Шипами прибила до свого стебла…
Хотів би піти, тільки ти не пускаєш,
Хотів би лишитись, але ти болиш.
До тебе іду – ти від мене тікаєш,
Коли не приходжу до мене летиш.
Мов песик слухняний, біжу за тобою –
Мотузку коротку мені ти дала,
І водиш за носа своєю рукою,
В полоні твоєму мої два крила.
Мов небо безкрає, твої ясні очі
Вже стали для мене прокляттям страшним –
Душу мою спопеляють щоночі,
Отруює серце моє їдкий дим.
Пусти моє серце із свого полону,
Я хочу без твого контролю літати.
Лиш будучи вільним, не б’ючи поклони,
Я зможу тебе, лиш тебе покохати.
3 лютого 2007 року
Яна Самчук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363192
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2012
автор: Kasyamaka