ти прийшла несподівано
як війна у мирні і втихомирені сни
ти була гола і трохи втомлена
хутко прилягла мені нічною вуаллю на плече
і почала шукати дно мого моря
твої слова це пошматоване і скалічене
виделками небо яке уже пропускає
крізь себе дощі
і вони осипаються
і вони потопають у травах
твого волосся з намиста
ти одна зі ста
ти одна така що може говорити тілом
напиши мені листа
просто поклади туди свій невагомий подих
і тривке вагання
а також опале втомлене листя
що лежало під твоїми ногами
цей безболісний біль
твоя особиста потреба
ці янголі із світлими тінями
кружляють над тілами убитих
і тих хто втратив любов
що була приречена на втрату свідомості
чекай допоки я закінчу свою оповідь
мовчки молись до свободи
бо тільки вона може переповісти
як я тебе забуваю
вже вкотре
вже вкотре
а осінь вкриває твої мовчазні
і сповнені ніжністю плечі
засинай під стукіт вагонів і серця мого
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363202
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2012
автор: Роман Штігер