Вона вже багато в житті цьому знає,
Її кохані кидали, друзів втрачала,
Їх вона зараз не помічає,
Ні, не здавалась, життя більш вивчала.
На людях завжди весела й привітна,
Нікому прожите не видавала,
Серед всіх найбільше вона примітна,
А вдома на підвіконні мовчки ридала.
Про неї багато чого говорили,
На ці теревені їй було байдуже,
У відповідь посміхатись вистачало їй сили,
А про-себе кричала: «Всіх їх ненавиджу!»
Ні, не подумайте, вона не дволика,
Вона просто не з нашого злого світу,
Майже всі її «друзі» з життя давно зникли,
А вона просто мислить, як діти.
Завжди вона буде вірити в чудо,
Пам’ятатиме всі ті повільні танці…
Все вона знає, повірте, люди,
А їй тільки майже чотирнадцять…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363234
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2012
автор: Рижа*