У чорних Очах тоне все навколо,
І я тону в озерах тих, безкраїх,
Це моє щастя і нестримне горе,
Та іншого собі я не бажаю...
Ловити погляд, темний, непокірний,
І танути під ним, і відчувати,
Як розливається по тілу знов, повільно,
Солодка труйка... Як її назвати?
Як називати те, чого немає?
Але шукаєш, аби знов відчути
Нікчемну часточку сліпого раю,
Що я ніяк не зможу позабути...
Таємна й тиха гордівливість й сила,
Нестримна влада, що пронизує наскрізь...
Я погляду цього сама просила,
Його жага гризе мене до сліз!
Моя залежність і моє бажання,
Це все, що маю я на даний час...
Це - мій початок... Й подих мій останній...
Цей погляд... Що замінить сотні фраз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363245
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2012
автор: Сarpe_diem