Острів

Коли  усе  зникне  –    не  зробимо  плоту  -
Стремління,  вагання,  розбіжні  турботи.
Під  тиском  думок,  коли  їх  мегатонни
В  пустелі  цей  вік  –  під  водою  потоне.

Чи  має  хто-небудь  з  останньої  крихти
Багатство  і  простір  –  Пустелі  лиш  чисті.  
Життя  наше  острів,  уже  не  здивує,
Здивує  лиш  те,  що  немов  Рапа-Нуї.

Лиш  велети-прагнень  нестимуть  дрімоту.
Та  вже  не  згадати,  навіщо  і  хто  ти,
Коли  залишились  лиш  згадки-колони,
Здолали  мабуть  ми  не  ті  перепони.

8.09.2012

́́́́́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363296
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2012
автор: Андрій Гагін