Раптова усмішка осіннього сонця
Світила не довго, але ж була...
Ти кликав мене – стукав у віконця,
Тебе я чекала, але в ніч не пішла...
Холодні тумани збивали горіхи,
І гралися ними трави золоті...
Ти був задоволений, та душевної втіхи
Мені бракувало в нашому житті.
Ніхто восени не буває голодним –
І холод з’їдає осіннє тепло...
Ми разом були – вітром прохолодним,
А в раптову осінь це не на добро... 03.10.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363300
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2012
автор: Яна Бім