Грушки, мов тими лампочками- світлячками
зависли на грушах...
Достигають.
Повіє вітер, зашелестить листочками,
розійдеться, розсердиться
й струсить додолу їх.
Гупнуть під грушу чи боками, чи личками,
вже дозрілі,
на пожухлу від спеки траву.
Злетяться на них оси, покуштують меду,
що тече з потрісканих боків,
наїдяться від пуза ласощів тих.
Загудять, як той вітер дротами
і полетять далі,
тріпотячи крильцями-вітрячками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363331
Рубрика: Верлібр
дата надходження 10.09.2012
автор: Макієвська Наталія Є.