Спішила осінь з вітром на побачення...
Ледь золотила шовковисті коси...
Вагалась... чи проситиме пробачення...
За те... що закохався в літні роси...
За те... що цілував струнку вербиченьку...
За те... що обіймав чужі вітрила...
Що скаламутив чистую водиченьку
Все знала... та кохала... і спішила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363460
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2012
автор: Лія***