Нам шлють квітки солодкі мрії,
Та кличе небо вже весну,
І краплі сині нам скида на вії,
І будить, будить від тяжкого сну...
Зривають греблі почуттів потоки
І рвуться струни запашних зізнань,
Всі тонуть у безоднях синьооких
Та у озерах чарівних зітхань...
Усе навколо знову оживає,
Росте, щебече, крутиться, летить,
Немає чорних хмар і заборон немає,
Так хочеться відчути, хоч на мить,
Солодке, пишне, незабутнє дійство,
Що кличе своїм поглядом здаля,
А за вікном кипить розквітле місто,
І пишно вбрана крутиться Земля...
Стискає серце, п*янить розум, душу,
Я прокидаюсь від тяжкого сну...
Я йду вперед. Так треба. Я так мушу.
Бо небо - вже покликало весну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363579
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2012
автор: Сarpe_diem